Автомобільне скло буває одношарове та багатошарове. Одношарове, також його називають "сталініт" чи "загартоване", тому що вони проходять термічну обробку - загартування (поступовий нагрів та охолодження).

Одношарове - це, зазвичай, бокове та заднє скло. Якщо таке скло розбивається, термообробка забезпечує його руйнування на невеликі уламки з негострими краями.

Створення скла по масштабам винаходу - колосальне науково-технічне та культурне досягнення, його поява може бути зіставлена з відкриттям металів, кераміки та металевих сплавів. Винахід скла містив величезний потенціал творчої енергії, який можна сказати, не побоюючись перебільшень, до цих пір ще не вичерпаний. Віконне та автомобільное скло, сляні вироби для їжі та рідини підвищували комфорт та матеріальне благополуччя, достаток та процвітання. Скло внесло важливий внесок в інтелектуальний, науковий та індустріальний розвиток цивілізації.

В 1905 році англійський Джон Вуд, вивчаючи властивості целюлози, відкрив спосіб склеювання двох листів скла за допомогою цього матеріалу. Безпечне скло, розроблене Вудом, вироблялось під торговою назвою Triplex (від лат. triplex - потрійний), і складалося з двох листів скла та проміжного шару з целюлози.

В 1906 г. на виставці Motor Show було представлено ламіноване скло в вигляді «сендвічу», що складалося з двох листів полірованого скла та проміжного шара на основі целулоїда та бальзаму.

Автомобільне скло в 1930-роках вироблялось методом безперевного прокату з наступною шліфовкою та поліруванням. В 1920–роках пластини скла кріпились на нерухомих столах та оброблялись круглими шлифувальними дисками. В 1925 р. безперервний спосіб прокатки скла був вдосконалений інженером англійскої компанії Пілкінгтон Ф. Уалдроном, який з'єднав в єдину потокову лінію прокатку скла та машини для односторонньої шліфовки та полірування.